Розвиток ключових компетентностей

Розвиток ключових компетентностей шляхом

особистісно орієнтованого

 навчання

   

                                                                                                        

                                                                                             Підготувала :

                                                                                  вчитель Болотна Л.В

                                      План

Вступ...

Функції    та    форми    організації    уроку    в    системі    особистісно-орієнтованого навчання...

1.  Особистісно-орієнтована освіта як особливий вид діяльності.

2.            Мета і завдання особистісно-орієнтованого навчання в початковій школі.

3.            Функції особистісно-орієнтованого уроку.

4.            Вимоги   до   організації   уроків   початкових   класів   особистісно-орієнтованого спрямування.

а)   інтерактивні технології:

б)  інтерактивні вправи.

5.            Технологія особистісно-орієнтованого уроку в початковій школі.

6.            Умови особистісно-орієнтованого уроку.

Висновки...

Список використаних джерел...       

Додатки...

Вступ.

Сучасна система освіти складалася в післяреволюційні часи, коли гостро постала проблема боротьби з неграмотністю, неосвіченістю. І головна мета ще з тих часів була лише одна - дати необхідні знання вміння і навички. Розвиток особистості був хоч і бажаним, але не прогнозованим спеціально результатом.

Сьогодні ситуація в суспільстві докорінно змінилася. Інформатизація, інноваційні технології, інтеграція в Європу - всі ці обставини диктують свої умови і суспільству, і, звичайно, освіті, адже не секрет, що від успіхів чи невдач у царині освіти залежить майбутнє суспільства.

Кількість нової інформації, яку повинні опанувати учні, збільшується щороку. Але як уникнути при цьому перевантаження? Очевидно, за рахунок збільшення кількості годин на вивчення окремих предметів та терміну навчання в школі цю проблему вирішити неможливо. Необхідно трансформувати зміст освіти, будувати його на основі компетентного підходу. Це означає, що якість освіти визначається не лише набутими знаннями, уміннями й навичками, а й формуванням компетентностей, перш за все. соціальних (толерантність, готовність до співпраці) і мотиваційних (я навчаюсь, бо мені це цікаво, це буде потрібно мені в майбутньому). У цьому сенсі дуже актуальним є особистісно-орієнтований підхід до навчання. Такий підхід не може здійснюватися епізодично, на окремих уроках чи позаурочних заходах. Це цілісна психолого-педагогічна концепція, яка охоплює різні сторони навчального процесу.

Особистісно-орієнтоване навчання дає можливість школі не лише дати дитині суму певних знань, умінь і навичок, а й створити умови для усвідомлення свого місця в цьому світі.

Особистісно-орієнтований підхід до навчання є провідним у багатьох педагогічних системах. Ці системи увібрали в себе найкращі надбання світової педагогічної думки (Ж-Ж. Руссо, Я. А. Коменський, Ж. Піаже, Л. С. Виготський та інші).

Такий підхід в сучасній школі є життєвою необхідністю і реальністю.

Особистісно-орієнтоване навчання є найбільш виразною ознакою українського освітнього сьогодення. Більшість науковців убачають головну функцію такого навчання в забезпеченні розвитку кожного суб'єкта навчального процесу, наполягають на визнанні за учнем права на самовизначення та реалізацію. "Особистісно-орієнтоване навчання - це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність і самоцінність", - підкреслює О. Пєхота, визначаючи сутність особливості зазначеного феномену   [3].

Отже, особистісно-зорієнтована освіта є втіленням основних ідей гуманістичної філософії, психології та педагогіки. В центрі уваги даної освітньої парадигми повинні бути такі положення:

-    кожен учень є неповторною та унікальною особистістю;

-    учень не стає особистістю під впливом навчання: він уже є нею до школи;

-  основне завдання школи полягає не в озброєнні учня знаннями, вміннями та навичками, а в розвитку його індивідуальності, створенні найбільш сприятливих умов для розвитку його здібностей    [10].

Функції та форми організації уроку в системі особистісно-орієнтованого навчання.

1 Проблеми сучасної освіти призвели до того, що вже на початку

70-х років ЮНЕСКО віднесло проблему реформування освіти до розряду глобальних проблем людства. Більшість дослідників згодна з твердженням відомого американського соціолога, що провідною нацією буде та, яка створить ефективну система освіти, щоб максимально розвинути потенціал своїх молодих співвітчизників.

Наша країна стоїть на шляху створення нової системи освіти - це особистісно-орієнтоване навчання.

Вченими виділено наступні суттєві ознаки особистісно-орієнтованої освіти.

1.  Поняття "освіта" трактують - континуум навчання, учення, виховання, самовиховання, соціалізації, тобто як єдність усіх процесів, які розвивають, пристосовують, формують - "освічують" особистість.   [5]

2.            Особистісна орієнтація не є визнанням учня як такою (як індивіда, індивідуальності, суб'єкта) віссю освітнього процесу. Такою віссю є його особистість із проекцією в майбутнє: "особистість в минулому, особистість

 нині - особистість в майбутньому". Головною умовою особистісно-орієнтованої освіти є створення сукупності умов: усвідомлювана мета діяльності; моральні цінності, що культивуються; чітко визначені соціальні норми діяльності і поведінки, вихід на які підлягає санкціонуванню; межі соціокультурних цінностей, які визначають особистісно і соціально значимі способи поведінки учнів, які сприяють вільному, але водночас і морально, соціально-орієнтованому розвитку особистості і схвалені суспільством.    [5]

3.Для гармонійного розвитку особистості і суспільства соціокультурна адекватність ціннісних систем і постійна трансформація цінностей, котра врівноважує вічне протиріччя між тим, що потрібно суспільству, і тим, що необхідно індивіду. Там, де немає такої гармонії, або. щонайменше, балансу-наступає розрив. Його можна уникнути, якщо враховувати психологічні фактори, які впливають на прийняття ціннісних систем.

4.  Необхідно розглядати людину як складну систему, що само розвивається. Певні закономірності такого розвитку визначені теорією розвитку неврівноважених систем - синергетикою. Відповідно до основних положень синергетичної методології, особливо в умовах мінливого суспільства, потрібно не нав'язувати особистості шляхи її розвитку, а створювати якомога більш умов і можливостей для її саморозвитку в межах соціокультурних норм і гуманістичних моральних цінностей.   [5]

 5.  Оптимальний розвиток особистості визначається його одночасною каузальною і цільовою детермінацією. Роль мети повинні виконувати соціокультурні гуманістичні цінності. Причому цінності (ідеалізовані образи особистісного і суспільного буття) у детермінації розвитку особистості мають домінувати над соціальними нормами ( правилами і стандартами особистої    і суспільної поведінки та діяльності). Таке співвідношення має важливе значення, оскільки цінності є внутрішніми, а значить, більш стійкими детермінантами життєдіяльності особистості. В умовах мінливого суспільства, коли соціальні норми швидко змінюються, саме особистісні цінності виступають гарантами відносної стабільності особистості та суспільства. [5]

Для того щоб будь-яка людина, залучена до певної діяльності, виступала в ній як суб'єкт, вона має усвідомлювати особистісно значиму мету цієї діяльності. Робота вчителя без мотивації і особистісних підстав рівнозначна роботі в порожньому класі.

Освітня діяльність - це своєрідний рух, певним "шляхом". Щоб цей рух був успішним, крім мети суб'єктові необхідно усвідомлення норм діяльності. Учневі необхідно знати також "етапи шляху" - коли будуть контроль, консультація, екзамен тощо. Учні повинні бути добре обізнані з нормами навчальної діяльності та її етапами ( в контексті уроку, теми, річного і повного предметного курсу).

Ключову роль в особистісно-орієнтованій організації діяльності відіграє надана учневі можливість вибору для нього як суб'єкта діяльності певних способів просування до визначеної мети, тих, яким він надає найбільшої переваги. Постійне тренування суб'єктивності - здібності до вільного вибору і відповідальності найбільш сприяє становленню морально розвинутої особистості учня.

І ще один із "секретів" особистісно-орієнтованого навчання: у зворотному зв'язку педагога з учнями переважає позитивний зворотний зв'язок  -цінення, підтримка, допомога тощо. Сутність освітнього процесу, відповідно до особистісно-орієнтованого підходу, полягає у створенні умов для освіти особистості - формування "образу - себе - в - бутті", у розкритті і максимальному розвитку всіх сутнісних сил особистості, її здібностей та інтересів, створенні умов для саморозвитку особистості в умовах певного соціуму і певної культури. [5]

2  Методичні новинки, які з'явилися за останні десять років, здобули авторитет серед педагогів, батьків, учнів. Домінуючою тенденцією в інноваційному русі є щире прагнення педагогічних колективів відшукати шляхи створення нової школи, де було б цікаво і затишно кожному, де статус особистості був би пріоритетним.

Саме особистісно-орієнтовані технології ставлять сьогодні в центр усієї шкільної освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних та безпечних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів.

Особистісно-орієнтований підхід у навчанні спирається на такі основні положення:

1.  Учень завжди є суб'єктом, а не об'єктом навчання.

2.            Основана мета навчання, окрім засвоєння учнем необхідних знань, умінь та навичок, - розвиток особистості учня як суб'єкта діяльності і соціальних стосунків.

Виходячи з цього, найважливіші педагогічні прийоми в особистісно-орієнтованому навчанні: опора на суб'єктивний досвід учня - постійна актуалізація в процесі навчання вже набутого учнем досвіду [9]; тренінг суб'єктивної діяльності - така побудова навчання на уроці, в темі, в предметному курсі, коли будь-яка діяльність учня набуває ознак усвідомленості, повноти, завершеності [4].

Впровадження технологій особистісно-орієнтованого навчання є актуальним питанням і для педагогічного колективу, в якому я працюю. Тому ми розпочали інноваційну діяльність у цьому напрямі.

У центрі наших зусиль - інтереси школяра, тому технологія підготовки і проведення уроку має змінюватись: головними дійовими особами на ньому мають бути окремі діти, групи і клас у цілому. Вчитель - невидимий диригент, який вчасно вміє почути, помітити, допомогти, підтримати кожного, залучити до співпраці.

Особистісно-орієнтовані уроки на початковому етапі їх впровадження потребують більше вимог до вчителя, щоб підготувати зміст навчального матеріалу, визначити види діяльності учнів, готувати завдання на вибір, організовувати різні форми роботи на уроці, враховуючи обсяг навчального матеріалу, рівень складності за навчальними можливостями учнів, міру своєї допомоги їм, вміння відчувати кожну дитину на уроці та поза ним. Але водночас особистісно-орієнтовані уроки - це цінний перспективний досвід педагогічної науки, простір для творчості вчителя і учня, поєднання різноманітних форм, методів навчання, потужних прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів тощо. їх творче поєднання показало, наскільки ефективнішими стали уроки, а взаємини і спілкування з учнями більш демократичними та довірливими.

А допомагають втілити ідею особистісно-орієнтованого навчання такі засоби:

1.  використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, що сприяє розкриттю суб'єктного досвіду учнів;

2.            створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;

3.  стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів виконання завдань, без будь-якого остраху помилитися чи дати неправильну відповідь;

4.   використання під час уроку де тактичного матеріалу, який дає змогу учневі вибирати найбільш значущі для нього вид та форму навчального змісту;

5.оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим результатом (правильно - неправильно), а й за процесом його досягнення;

6.  заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи (вирішення завдання), аналізувати способи роботи інших учнів під час уроку, вибирати й засвоювати більш раціональні;

7.            створення педагогічних ситуацій спілкування на уроці, що дають змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення умов для природного самовиявлення учнів.

Виділена загальна мета та засоби організації особистісно-орієнтованого уроку конкретизується вчителем залежно від призначення уроку, його тематичного змісту.

3.  Особистісно-орієнтований урок - це "сценічний майданчик", нетільки подаються знання, а й розкриваються, формуються і реалізуються особистості. Щоб учити дітей в умовах особистісно-орієнтованого навчання, формувати творчу особистість, здатну мислити самостійно, відходячи від "шаблону", потрібно застосовувати нові форми роботи (педагогічні технології).[1]

Учитель має максимально наблизитись до тих умов, в яких перебуває дитина, щоб відчувати на собі ефективність чи недоліки того чи іншого виду роботи. Він повинен вчити дітей мислити, розмірковувати, аналізувати, робити висновки, здобувати глибокі і міцні знання, застосовувати їх на практиці. Функція уроку полягає в тому, що розкриває самостійність учнів, їхню пізнавально-дослідницьку діяльність, систематично формує у них уміння виробляти власну точку зору, оцінку життєвих фактів і явищ, погляди, переконання та ідеали, які ґрунтуються на національних і загальнолюдських цінностях.

Виходячи з цього, на мою думку, можна охарактеризувати особистісно-орієнтований урок такими словами: інноваційні технології, розвиток дитини, як активного учасника навчального процесу, відкритість стосунків, самостійність, диференціація навчання, орієнтування на конкретну особистість, звільнення від страху перед помилкою, навчальне спілкування, розвиток творчих здібностей, психічне здоров’я, розкріпачення поведінки, довіра, співпраця, система корекції знань, умінь, навичок, оновлення змісту навчання, самостійний творчий пошук, духовно-душевний розвиток.

4  Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер

його соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам.

Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

-   створення позитивного настою для навчання;

-відчуття рівного серед рівних;

-  забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

-усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;

-    вчитель не є засобом "похвали і покарання", а другом, порадником, старшим товаришем.

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології, які відносять до інноваційних.                                                     ,,

Слово "технологія" грецького походження й означає "знання про майстерність". "Педагогічна технологія - це змістова техніка реалізації навчального процесу" - таке визначення дав відомий вчений В. П. Безпалько.

У сучасному суспільстві навчання можна організовувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тільки вчитель, а й комп'ютер, телевізор, відео. Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах: водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловлювати особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології навчання. Слово "інтерактив" прийшло до нас з англійської мови від слова "іnter" - взаємний і "асt" - діяти. Таким чином, інтерактивний - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [6].

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання у співпраці, коли вчитель і учні - рівноправні суб'єкти навчання. В результаті організації навчальної діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу. Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації. Вирішення певних проблем відбувається переважно в груповій формі. Але не слід плутати інтерактивне навчання з груповими формами роботи, які компенсують всі недоліки фронтальної та індивідуальної роботи. Групова форма роботи передбачає навчання однією людиною групи .Всі учні групи працюють над одним завданням разом із наступним контролем результатів.

Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, зусилля кожного члена групи потрібні та незмінні для успіху всієї групи. Для роботи за інтерактивними технологіями вчителеві необхідно змінити свої особисті підходи до навчання, а в учнів у такому разі повністю змінюється життя в класі. Тому для роботи за даними технологіями вчителеві необхідна певна підготовка (дидактична, моральна) та учням, як і вчителеві, треба звикнути до них. Свою роботу вчителеві слід починати з простих інтерактивних технологій - робота в парах, малих групах - і переходити до більш складних. Коли в учителя й учнів з'явиться досвід певної роботи, то уроки проходитимуть набагато легше, цікавіше, а підготовка до них не забиратиме багато часу.

Інтерактивні технології навчання О. Пометун, Л. Пироженко поділили на чотири групи: парне навчання (робота учня з учителем чи однолітками один на один), фронтальне навчання, навчання у грі, навчання у дискусії.

Кооперативна (групова) навчальна діяльність - це форма (модель) організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватись на різних етапах навчання [7] с.22.

До групового (кооперативного) навчання можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, "Два - чотири - всі разом", "Карусель", роботу в малих групах, "Акваріум"

Під час роботи в парах можна виконувати такі вправи: обговорити завдання, короткий текст; взяти інтерв'ю, визначити ставлення (думку) партнера до того чи іншого питання, твердження і т. д.; зробити критичний аналіз роботи один одного; сформулювати підсумок теми, що вивчається тощо.

До фронтальних технологій інтерактивного навчання відносяться такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Це - Обговорення проблеми у загальному колі: "Мікрофон" (надається змога кожному сказати щось швидко, по черзі, висловити свою думку чи позицію), незакінчені речення (поєднуються з вправою "Мікрофон"), "Мозковий штурм" (відома інтерактивна технологія колективного обговорення, широко використовується для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми), "Навчаючи - вчуся", "Дерево рішень" та ін.

До технологій навчання у грі відносяться імітації, рольові ігри, драматизація.

Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах аніж в традиційному навчанні. Учням надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Учні самі вибирають свою роль у грі; висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Вчитель в ігровій моделі - інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя - рефері (корегування і поради стосовно розподілу ролей), тренер (підказки учням з метою прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Як правило ігрова модель навчання має 4 етапи:

-   орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);

-підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтованих шляхів вирішення проблеми);

- основна частина - проведення гри;

-обговорення [6].

Технології навчання у дискусії - важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія - широке публічне обговорення спірного питання. Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні підвалини, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

-     проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв'язання, зокрема протилежні);

-   не слід висувати питання на кшталт: хто правий, а хто помиляється в тому чи іншому питанні;

-   у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (Що б було можливим за того чи того збігу обставин? Що могло статися, якби ...? Чи були інші можливості, способи, дії?);

-всі висловлювання учнів мають стосуватися теми, що обговорюється;

-  вчитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати їх робити те саме;

-    усі твердження учнів мають супроводжуватися аргументацією, обґрунтуванням, для чого вчитель ставить запитання на зразок: "Які факти свідчать на користь твоєї думки?", "Як ти міркував, щоб дійти такого висновку?";
дискусія може вирішуватися як консенсусом (прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками [7] с.48.

Вона сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми. Такі технології досить цікаві для сучасної школи. До них відносять: "Метод "ПРЕС", ,Обери позицію", "Зміни позицію", "Безперервна шкала думок", "Дискусія", "Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу", "Дебати". Так, наприклад, технологію "Метод "ПРЕС" можна запропонувати до будь-якої проблеми за умови дотримання чотирьох етапів:

-    висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору
(починаючи зі слів: я вважаю, що ...);
поясніть   причину   виникнення   цієї   думки,   тобто   на   чому ґрунтуються докази (починаючи зі слів: оскільки ...);

-      наведіть приклад, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а також факти, що демонструють ваші докази (... наприклад...);

-           узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи зі слів: отже, таким чином...) [7].

Коли учні засвоять етапи "ПРЕС" методу, його можна використовувати на всіх уроках у початкових класах, оскільки це привчає учня до логічного висловлювання своєї думки.

Інтерактивні технології відіграють важливу роль в сучасній освіті. їх перевага в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань. Значно підвищується особистісна роль вчителя - він виступає як лідер, організатор. Але треба зазначити, що проектування і проведення уроку за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями.

Інтерактивна вправа - центральна частина інтерактивного уроку, яка має займати близько 50-60% часу. її мета - засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Обов'язковою є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

1.  Інструктування (2-3 хв.);

2.            Об'єднання в групи або розподіл ролей (1-2 хв.);

3.            Виконання завдань, де вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії (5-15 хв.);

4.            Презентація результатів виконання вправи (3-15 хв.).

Рефлексія результатів учнями, що є природним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання.

Технологія "Ажурна пилка"

Українська мова, 3й клас.

Тема. Рід іменників.

Учитель розділяє клас на 4 домашні групи. Завдання: опрацювати вдома кожну групу іменників (група іменників чоловічого роду, жіночого роду, середнього роду, іменники у множині).

У класі учасники домашніх груп об'єднуються у так звані експертні групи, де представники кожної з них пояснюють засвоєний матеріал іншим і таким чином самі набувають нових знань.

Учасники експертних груп повертаються в домашні групи й діляться знаннями, отриманими в експертних групах, з іншими учнями цієї групи.

Клас об'єднується в загальне коло для підбиття підсумків уроку. Таким чином усі учні оволодівають розумінням принципу поділу іменників за родовими ознаками.
Технологія "Займи позицію" 
Урок читання, 3й клас. 
Тема. Вавилонська вежа 
Організаційна підготовка - 2 хв.

Учитель дає можливість пригадати, що "Вавилонська вежа" - це біблійна легенда. З цієї легенди історично склалися такі висновки:

-                           різноманітність мов на землі;

-                           могутність Вавилонської держави;

-                           міцність віри в Бога;

-                           неминуче покарання за людську погорду.

Завдання цього уроку - проаналізувати ці висновки і, можливо, дійти до єдиної думки.

На протилежних стінах класу розміщено 3 плакати:

"Вавилонська вежа" - легенда про виникнення різних мов.

"Вавилонська вежа" - легенда про погорду як найбільший людський гріх.

"Вавилонська вежа" - легенда-загадка про часи, коли на землі панував мир, вселюдське розуміння і злагода.

Діти займають певну позицію, утворюють групи. З хвилини обговорюють свій вибір у групах.

2-4 учні від кожної групи обґрунтовують свою думку, цитуючи твір. У процесі обговорення допускається перехід до іншої групи, а в результаті обговорення весь клас може дійти єдиної думки або так і залишиться на різних позиціях.
Технологія "Метод "ПРЕС" 
Українська мова, 4й клас. 
Тема. Однорідні члени речення.

Чотири пари працюють одночасно. Перед кожною стоїть завдання відповідати на поставлене запитання виключно за поданим кліше: 1-ша пара - "Я вважаю, що ..." 2-га пара - "... тому, що ..." 3-тя пара - "... наприклад ..." 4-та пара - "Таким чином ..." Отже міркування набуває такого вигляду:

-           Я вважаю, що ці члени речення є однорідними, тому що вони
відповідають на одне й те саме питання й залежать від одного й того ж слова.

Технологія "Два - чотири - всі разом"

Урок природознавства, 3й клас.

Тема. Вода. Властивості води. Підсумковий урок.

Пари отримують завдання: сформулювати запитання-відповіді, які б розкривали зміст основних понять, положень, законів розділу "Вода", і розташування їх у логічній послідовності, обов'язково дійшовши згоди.

Пари об'єднують в четвірки. Завдання: порівняти результати попередньої роботи, побудувавши спільно логічну послідовність запитань з розділу, дійшовши згоди.

Кожна четвірка повинна сформулювати одне запитання-відповідь, яке відображає основний зміст розділу, записати його на дошці.

Працює весь клас, діти вилучають "слабкі ланки", залишаючи основні.

Технологія "Акваріум"

Урок математичної логіки, 4й клас.

Інколи існують кілька шляхів розв'язання логічної задачі, тому клас ділиться на 2-4 групи. Одна з груп сідає в центрі класу і утворює своє маленьке коло. Учасники цієї групи обговорюють свій варіант розв'язання задачі, використовуючи метод дискусії (3-5 хв.). Інші учні класу слухають, не втручаючись у хід обговорення. Потім кожна група, по черзі займаючи місця в центрі класу, пропонує свій варіант розв'язання задачі. Обирається найбільш раціональний варіант.

Технологія "Дерево рішень"

Урок математики, 4й клас.

Тема. Дія додавання. Закони додавання.

На дошці окремі аркуші паперу з написаними на них законами додавання й висновками з кожного. У центрі намальовано дерево.

Завдання 1. Обрати із запропонованих записів ті, які ви вважаєте "коренями" дерева, і ті, які ви вважаєте його "плодами". Відповідно розмістити картки під деревом і на його кроні.

Завдання 2. Обговорити свої дії в парах, дійти до суті дії додавання на прикладі натурального ряду чисел.

Технологія "Незакінчене речення" Урок природознавства, 3й клас. Тема. Охорона природи.

Дітям пропонується підготовлена вчителем сторінка "Мої думки". Завдання: закінчити речення одним із варіантів відповіді.

1.  На мою думку, проблеми охорони природи виникли тому, що (зростає чисельність населення, людство споживає занадто багато природних ресурсів, Земля надто мала, можливості природи обмежені).

2.            На мою думку, основними чинниками недбалого ставлення до природи є (розвиток науки і виробництва, втручання в глибини Землі, порушення екологічної рівноваги, забруднення космічного простору).

                      3.  На мою думку , виробництво   весь час  потрібно  (обмежувати,   нарощувати, удосконалювати).

                      4.  ….

                     Суть      інтерактивного     навчання       в    тому  ,    що   навчальний     процес  відбувається за умови  постійної взаємодії всіх учнів.

5               Сучасний урок не можливий без інноваційних технологій,

зокрема технологій інтерактивного навчання. Структура інтерактивного уроку відрізняється від загальновідомої структури комбінованого уроку.

Привертає увагу технологія уроку, запропонована С. І. Подмазіним. Цікаві засоби для більшого зацікавлення матеріалом, який вивчається , пропонує А. Гін. Ось орієнтована структура уроку в початковій школі.

І.   Стимулювання та мотивація навчально-пізнавальної діяльності.

На першому етапі уроку вчитель вмотивовує наступну діяльність, позитивно спрямовує на працю, створює емоційний настрій кожної дитини на подальшу роботу.

- Діти , з яким настроєм ви прийшли на урок? (показують картку).

-А щоб був гарний настрій, треба потрудитися. Побажаємо один-одному успіхів. Усміхніться своєму сусідові. Щоб урок пройшов цікаво, всі беремося до справи.

На  цьому  етапі  важливо  врахувати  особистий  досвід  учнів  щодо проблеми уроку. Доцільно використати, залежно від предмета, психологічний тренінг,  математичну розминку,  підготовку мовного  апарату  та дихання до читання, - музичний, театральний момент, рекламу тощо.

              II.  Визначення мети і завдань уроку.

Виробляти мету і проектування завдання уроку бажано спільно з учнями. Доцільно залучати дітей до планування наступної діяльності через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, підготовка унаочнення). Разом з учителем учні складають план роботи, обговорюючи його, визначають показники досягнення визначеної мети (які знання, уявлення, засоби діяльності свідчитимуть про це).

Пропонується використовувати на цьому етапі уроку таблички "Знати" і "Вміти", куди спільно з учнями записують завдання, які необхідно засвоїти протягом уроку, і вміння, які формуються.

Наприклад, під час вивчення теми "Узагальнення знань про іменники" записуємо на дошці:

Повинні ЗНАТИ:                                               Повинні ВМІТИ:

ознаки                                                             знаходити

назви                                                              змінювати

рід                                                                  аналізувати

число                                                             доводити

правопис                                                        узагальнювати

Таким чином, на початку уроку учнів ознайомлюють з метою і планом уроку. Вчитель чітко й переконливо інформує учнів стосовно того, що й навіщо вони робитимуть на уроці. Пізнавальна привабливість вступного інструктажу - це матеріал, пов'язаний із певною цікавою проблемою, визначенням проблемних питань. Важливо пояснити учня значення навчального матеріалу для здійснення практичної діяльності, пізнання інших наук, правильно сформулювати очікувані результати. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати - це гарантія успіху.

III.   Вивчення нового матеріалу

На цьому етапі уроку, щоб зацікавити учнів, учитель може використовувати різні прийоми.

■      Актуальна мета. Наприклад, під час вивчення теми "Літр" вчитель пропонує розіграти ситуацію в магазині: купівля молока, води тощо.

■      Інтрига. На уроці природознавства під час вивчення теми "Тварини" пропонується запитання: "Кит - риба чи звір?"

■      Проб лематизація. Постає проблема, яку треба вирішити. Наприклад: "Як вдається вижити живим організмам при низьких температурах?"

■      Фантастична ситуація. Вчитель доповнює реальну ситуацію фантастикою. Можна запропонувати перенести навчальну ситуацію на фантастичну планету; придумати фантастичну рослину (тварину) і розглянути її в реальному світі; розглянути навчальну ситуацію з незвичайної точки зору, наприклад, очима інопланетянина або древнього грека...

■      Впіймай помилку. Пояснюючи матеріал, учитель зумисне припускається помилки. Наприклад, пропонується першокласникам розв'язати задачу: "У Мишка 8 рибок, а в Оленки - менше. Скільки рибок в Оленки?". Доцільно привчати дітей миттєво реагувати на помилки, розвивати уважність і готовність відповідати швидко.

■      Прес-конференція. Цей прийом використовується починаючи з 3-4 класів. Учитель частково розкриває тему, пропонуючи учням завершити її розкриття самостійно, використовуючи підручники, посібники, довідкову літературу тощо.

■      Запитання до тексту. Перед вивченням навчального тексту учням пропонується скласти до нього запитання, відповіді на які цілком і суттєво розкривають даний матеріал.

IV.   Засвоєння знань, формування умінь і навичок.
На цьому етапі завдання даються на вибір:

-         засобів навчальної діяльності (індивідуально, фронтально чи в групі, письмово або усно);

-         засобів фіксації нового матеріалу (схема, план, таблиця, висновки тощо);

-         завдань і способів їх виконання.

Наприклад, на уроці читання в 3 класі це можуть бути такі завдання:

1.  Вікторина "Впізнай художній образ."

2.            Конкурс виразного читання.

3.            Подорож в усну народну творчість.

4.            Роздуми за "круглим столом".

5.            Засвіти зірку.

Діти обирають той вид роботи, який їм найбільш до вподоби: варіативність у поданні домашнього завдання (диференціація за рівнем складності; завдання на вибір).

На цьому етапі уроку доцільно використовувати, наприклад, такі методи, як-от: заохочення; навчально-пізнавальні гра; створення ситуації успіху,

інтересу до  навчання;  проблемна ситуація;  яскраві  наочно-образні уявлення; ситуація взаємодопомоги; виконання творчих завдань тощо. V.  Контроль, корекція та оцінювання знань.

Контроль знань відбувається за допомогою: групових і парних форм взаємоконтролю і взаємоаналізу; самоаналізу і самоконтролю (виправлення учнями помилок, осмислення їх причини); взаємооцінювання (словесне, рейтингове тощо).

Доцільно звернутись до таблиць "Повинні знати" і "Повинні вміти" до планування уроку та перевірити, чи все заплановане вдалося зробити, чи всі завдання уроку виконанні.

Коли підбивається підсумок уроку, вчитель традиційної школи зазвичай ставить такі запитання: "Чого ви навчилися на уроці?", "Що нового дізналися?".

За технологією особистісно-орієнтованого підходу доцільнішими є такі запитання: "На якому етапі уроку найцікавіше працювати? Де ми витратили найбільше часу? Що нам заважало працювати злагоджено? Що треба було зробити інакше?"

VI. Підсумковий етап - це усвідомлення ситуації досягнення мети, переживання ситуації успіху, вираження педагогом свого позитивного ставлення, задоволення діяльністю учнів та їх результатами.

            6  Головними умовами особистісно-орієнтованого уроку є надання учням варіантності у виборі способів навчальної діяльності (письмово чи усно; індивідуально чи в групі, в парі; викладання опорних положень або розгорнута відповідь; в узагальненому вигляді чи на конкретних прикладах тощо); вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки і т. д.); вибір учнями (за можливості) завдань і способів їх виконання при закріпленні знань, формуванні умінь і вироблення навичок; варіативність домашнього завдання (диференціація за рівнем складності і способом виконання).

Для того, щоб дитина могла краще розкрити свої здібності, свій навчальний потенціал і водночас почуватися комфортно на уроці, доцільно використовувати різнорівневі завдання. Диференційований підхід - основна складова особистісно-орієнтованого навчання, тому, готуючись до уроку, вчитель добирає індивідуальні завдання для кожної дитини (завдання підвищеної складності, творчі, випереджувальні вправи, вправи на кмітливість, уважність тощо), планує роботу в парах, у групах.

Завдання кожного вчителя - розкрити творчий потенціал своїх учнів. Сприятимуть цьому випереджувальні вправи, завдання підвищеної складності, творчі завдання. Своїм учням я пропоную таку творчу роботу над задачею:

-   16 кв.

-   ?, на 4 кв. більше.

-   На одній клумбі росте 16 квіток, а на другій

-   на 4 квітки більше.

-   Поставте запитання до умови задачі (Скільки квіток росте на другій клумбі?).

Отже, перше завдання - розв'язати задачу за цим запитанням.

Друге завдання - скласти обернену задачу до даної і розв'язати її.

Третє завдання - поставте таке запитання, щоб задача стала складною і розв'яжіть її.

Заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, кооперація учнів, створення ситуації взаємодопомоги і т. д., - це прийоми психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів на особистісно-орієнтованому уроці. Але результативність їх використання залежить передовсім від майстерності вчителя. Добираючи завдання до уроку, слід пам'ятати про те, що вони мають бути цікавими, різноманітними, посильними, а головне - у дитини завжди має бути вибір, тому вчитель не "дає" завдання, а "пропонує". Кожен учень є рівним партнером спілкування на уроці і заслуговує на те, щоб його думку і бажання враховували.

Ще одна умова особистісно-орієнтованого уроку - це стимулювання сильних учнів до співробітництва. Цікавою формою стимулювання можуть бути доручення самостійно дібрати завдання до наступного уроку, скласти перевірочну роботу. Такі доручення дуже корисні, адже учневі слід усвідомити мету діяльності і забезпечити достатню навчальну насиченість завдання.

Висновки

Із сказаного попередньо можна зробити висновки.

Особливості особистісно-орієнтованого уроку, особливості його проведення значно складніші від традиційного уроку. За такого підходу на вчителя покладається більше вимог і завдань. Він має створити оптимальні умови для сприймання учнями навчального матеріалу та забезпечити його успішне засвоєння, використовувати інтерактивні методи. Адже інтерактивне навчання - це спів навчання, взаємонавчання, де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами процесу, розуміють, що вони роблять, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови, за яких кожен учень відчуває свою успішність інтелектуальну спроможність.

Вчитель, готуючись до проведення особистісно-орієнтованого уроку, аналізує зміст навчального матеріалу, визначає види діяльності учнів, готує завдання на вибір або завдання для групової роботи, враховуючи обсяг навчального матеріалу, рівень складності за навчальними можливостями учнів, міру своєї допомоги.

Враховуючи вищезазначене, вчитель має дотримуватись таких вимог:

■чітко формулювати пізнавальні завдання, які можуть бути проблемними, спонукальними до активності, творчого мислення, пошуку нових знань і нових способів дії;

■зосередити увагу на діяльності слабких, невстигаючих учнів;

■не створювати змагань на швидкість виконання завдань;

■навчати учнів здійснювати самоконтроль, самоаналіз і само оцінювання.

Отже, функція вчителя на уроці полягає у забезпеченні учням позиції справжнього суб'єкта навчально-пізнавальної діяльності.

В особистісно-орієнтованих технологіях велика увага надається емоційній культурі вчителя, його голосу, інтонації, мовленню.

Ефективність навчання під час здійснення особистісно-орієнтованого підходу визначається не обсягом знань, умінь і навичок, яких набула дитина, а мірою участі самої дитини у процесі здобуття цих знань.

У системі традиційних занять урок, побудований на особистісно-орієнтованій взаємодії, є найсучаснішим і оптимальнішим у навчально -  виховному процесі, тому що він передбачає врахування індивідуально визначеного підходу до кожного учасника, стимулює пізнавальну активність, визначає шлях для здобуття ґрунтовних знань, умінь і навичок.

Сьогодні саме особистісно-орієнтований підхід до організації" навчально-виховного процесу задовольняє потреби та інтереси учнів, батьків і суспільства в цілому.

Список використаних джерел

1.  Карасик А. Структура і методика інтерактивного уроку // Початкова освіта. - 2005. - №7. - с. 2-5.

2.           Набай С. Особистісно-орієнтоване навчання у початковій школі // Початкова школа. - 2005. - №11. - с. 1-5.

3.           Пєхота О. М. Освітні технології // Навчально-методичний посібник. -К.:А.С.К. 2001.-с. 27-45.

4.           Подмазін СІ. Технологія особистісно-зорієнтованого уроку // Завуч № 20-21 с. 29-32.

5.           Подмазін  СІ.  Особистісно-зорієнтована  освіта як  особливий  вид діяльності // Завуч. - 2002. - №5. - с. 1-2.

6.           Пометун О. Сучасний урок. - К.: А.С.К. 2004. 192 с.

7.           Пометун   О.   Інтерактивні   технології   навчання:   Теорія,   досвід методичний посібник. -К.: А.П.Н., 2002. - с.136.

8.           Пушкарьова  Т.   Технологія  проведення   особистісно-орієнтованого уроку в початкових класах // Початкова школа. - 2003. - №4. - с. 7-9.

9.           Якиманська І. С. Личносно-ориентированное обучение в современной школе. - М., 1996. - с. 96.

10. Якиманська І.  С  Построение модели личносно-ориентированной школы //М.: Институт педагогических инноваций РАО, 2001.-с. 13-14.