Проект, 2 клас. Як готуються до зими тварини?

Тема. Як готуються до зими тварини?

Тип проекту за домінуючою діяльністю: дослідницько-інформаційний, між предметний, середньої тривалості, груповий.

Мета проекту: навчити дітей спостерігати за тваринами  восени та збирати інформацію про  поведінку   на стадії їх підготовки до зими; формувати в учнів навички  дослідницької роботи; розвивати інтерес до читання газет, журналів;  виховувати бажання постійно розширювати свій обсяг знань, почуття любові та дбайливого ставлення до природи.

Очікувані результати:     

- вміє презентувати власні спостереження за тваринами  восени за змістом створеного ним (ними)  певного освітнього продукту (фотоколаж, твір тощо, повідомлення);

- оцінює власну діяльність та діяльність однокласників

Тривалість:  2 тижні

Етапи навчального проекту

І етап. Організація проекту.

На цьому етапі треба  визначити  тему, мету проекту, навчальні предмети, зміст яких задіяно, вид проекту та його тривалість .

ІІ етап. Планування проектної діяльності.

Ознайомлення учнів із загальною темою і провідною проблемою.

Бесіда:

- Упродовж  двох тижнів ви будете збирати інформацію про те, як готуються до зими  тварини. Ваше завдання - ознайомити згодом на уроці однокласників з отриманою інформацією про поведінку  звірів, птахів, комах восени та підготовку до зими.

Формування груп для проведення дослідження.

Учні класу об’єднуються в групи за бажанням.

Форми представлення продукту проектної діяльності:

група 1 - дослідники (знаходять інформацію про підготовку звірів до зими, спостерігають за їх  поведінкою , фотографують побачене для створення фотоколажу);

група  2 - науковці (знаходять інформацію про поведінку  птахів  восени в Інтернеті, енциклопедіях, довідниках та дитячих журналах);

група 3- пізнайки (знаходять інформацію про поведінку  комах  восени )

група 4- чомучки (знаходять  цікаву інформацію у дитячих енциклопедіях про поведінку тварин)

група 5  - літератори (знаходять необхідну інформацію у дитячій художній літературі і оформляють у вигляді книжечки)

ІІІ етап. Реалізація проекту.

1.Складання учнями плану роботи над проектом під керівництвом вчителя.

- Обговоріть у групі, що саме ви повинні зробити для реалізації поставлених перед вами завдань.

- Озвучте пропозиції, аргументи, судження щодо кінцевого вигляду освітнього продукту, який ви створите.

- Обговоріть у групі, що саме необхідно вам зробити для того, щоб освітній продукт був якісний та оригінальний.

2 . Розподіл обов’язків між членами групи.

3. Самостійна творчо - дослідницька  робота учнів.

4. Виготовлення освітнього продукту.

І Vетап. Презентація проекту; оцінювання проекту і власної діяльності у ньому (самооцінка).

1. Оформлення результатів.

2. Підготовка до презентації.

3. Захист проектів.

4.  Оцінювання проектної діяльності за визначеними критеріями.

5.     Аналіз успіхів і невдач. Висновки.

Проект, 2 клас. Як готуються до зими рослини?

Тема. Як готуються до зими рослини?

Вид проекту за домінуючою діяльністю: дослідницько-інформаційний,

між предметний, середньої тривалості, груповий.

Мета проекту: вчити  збирати  інформацію щодо  теми проекту; розвивати навички презентування знайденої інформації різними формами реалізації та естетичний смак ; спонукати дітей до творчої та пізнавальної активності ; виховувати інтерес до спілкування у малих творчих групах; залучити до проектної діяльності батьків.

Очікувані результати:     

- вміє виступати перед аудиторією,  ілюструвати дослідження і його результати;

- оцінює власну діяльність та діяльність однокласників.

Тривалість:  14 днів.

                                       Етапи навчального проекту  

І етап. Організація проекту.

Визначення  теми, мети проекту, навчального предмету, виду проекту та його тривалості.

ІІ етап. Планування проектної діяльності.

Ознайомлення учнів із загальною темою і провідною проблемою.

Бесіда:

- Протягом двох тижнів ви будете спостерігати за змінами, що відбуваються в житті рослин восени, збирати інформацію про те, як готуються рослини зимового періоду, фотографувати, готувати презентацію зібраних матеріалів на уроці природознавства.

Формування груп для проведення дослідження, спостереження.

Учні класу об’єднуються в групи за бажанням.

група 1 - фотокореспонденти (спостерігають за змінами в житті рослин, фотографують побачене для створення фотоколажу);

група  2 - науковці (знаходять інформацію про  те, як рослини готуються до зими в Інтернеті, енциклопедіях, довідниках та дитячих журналах);

група  3- літератори (знаходять загадки про рослини)

група 4 – художники (малюють  плакати, листівки  )

ІІІ етап. Реалізація проекту.

1.Складання учнями плану роботи над проектом під керівництвом вчителя.

- Обговоріть у групі порядок дій для реалізації поставлених перед вами завдань.

- Озвучте пропозиції, аргументи, судження щодо кінцевого вигляду освітнього продукту, який ви створите.

- Обговоріть у групі, як потрібно оформити  результати роботи, щоб однокласникам було цікаво.

2 . Розподіл обов’язків між членами групи.

3. Самостійна творча робота учнів.

4. Виготовлення освітнього продукту.

І Vетап. Презентація проекту; оцінювання проекту і власної діяльності у ньому (самооцінка).

1.   Оформлення результатів.

2.    Підготовка до презентації.

3.    Захист проектів.

Форми презентації:

група 1- «Фотокореспондент » – представлення фотоколажу;

група 2 –« Науковці» – наукова доповідь з теми проекту;

група 3 –« Літератори» -  загадування загадок;

група 4. – «Художники» - представлення малюнків, плакатів.

 4.  Оцінювання проектної діяльності за визначеними критеріями.

5.           Аналіз успіхів і невдач. Висновки.

6.                Вчитель  готує звіт на батьківські збори, збирає  матеріал( продукт проекту), зберігає портфоліо.

Міні – проект «Які рослини і тварини допомагають людям передбачати погоду?»

Міні – проект «Які рослини і тварини допомагають людям передбачати погоду?»

Учасники проекту: учні   2       класу

 Вчитель –

База реалізації проекту. ЗОШ I-III ступенів № 11

Обґрунтування вибору проекту. Ознайомлення учнів з рослинами і тваринами, які допомагають людям передбачати погоду. Формування  в учнів початкових навичок пошукової та дослідницької діяльності. Розвиток спостережливості. Виховання розуміння важливості для людей знань про рослини і тварини, які допомагають передбачати погоду та її зміни.

Мета і завдання. Вчити учнів знаходити необхідну інформацію в різноманітних джерелах знань. Дібрати цікавий матеріал про рослини і тварини, які допомагають людям передбачати погоду. Формувати  в учнів початкові навички пошукової та дослідницької діяльності, вміння вчитися – самоорганізовуватись до навчальної діяльності у взаємодії; вміння оволодівати формулами мовленнєвого етикету (виступ перед аудиторією); Виховувати здатність екологічно мислити, бережливо ставитись до природи, до людей і до самого себе.

Характеристика проекту:

за характером діяльності – інформаційно – дослідницький, практичний;

за змістом – міжпредметний (природознавство, літературне читання,  образотворче мистецтво);

за кількістю учасників – колективний;

за тривалістю – міні-проект;

за ступенем самостійності – частково – пошуковий.

Прогнозований результат: доповіді учнів, оформлення виставки малюнків «Провісники погоди серед рослин і тварин», проведення уроку «Які рослини і тварини допомагають людям передбачати погоду?», видання міні – збірочки віршів про рослини і тварини, які допомагають людям передбачати погоду.

План роботи над проектом

1. Обговорення з учнями мети і завдань проекту, форми захисту.

2. Розподіл завдань між групами для проведення дослідження, інструктаж з виконання роботи.

3. Ознайомлення з довідковою та художньою літературою для дослідження.

4. Самостійна пошуково - творча діяльність учнів.

5. Захист виконаних робіт, оформлення виставки малюнків з теми.

6. Проведення уроку природознавства.

7. Оформлення міні – збірочки віршів з даної теми.

Проектна діяльність

       Проектна діяльність- основа навчання та розвитку школярів

      Теоретичне зародження методу проектів відбулося наприкінці XIX століття у США. У період між 1900 та 1915 pp. виник справжній Проектний рух, який пропагував створення нової школи з орієнтацією на дитину. Одним із перших став поширювати та реалізовувати ці ідеї американський педагог і філософ Дж. Дьюї у своїй концепції змісту освіти. На його думку, навчання повинне орієнтуватися на природний розвиток вроджених якостей дитини.                

Тому в центрі розробки змісту освіти має перебувати не «обізнаний дорослий», із заздалегідь заго­товленими планами та програмами навчання, а учень з його власними інтересами і потребами. У поглядах ученого на сутність методу проектів відстежується розуміння його як засобу розвитку в дитині її індивіду­альних нахилів і здібностей, поєднання теоретичних знань з практичним досвідом учня. Дж. Дьюї в 1915 р. дав цьому явищу назву — Школа майбутнього (School of To-Morrow). Він та його послідовники В. X. Кіл-патрик, Е. Коллінгс, Е. Паркхерст розробили й обґрунтували дидактичні основи впровадження методу.

      Метод проектів знайшов своїх прихильників і пропагандистів у Росії на початку XX століття, коли школа і педагогіка були на підйомі й розвивались у тісній взаємодії з педагогічною наукою західних країн. Ідеї навчання, покладені в основу методу проектів, знайшли своє відоб­раження у роботі російських педагогів в експериментальних школах «Будинок вільної дитини» (1906—1909 pp., К. Вентцель), «Сетльмент» (1907—1908 pp., А. Зеленко, С. Шацький), «Дитяча праця і відпочинок» (1909—1918 pp., С. Шацький).

    У 20-х роках XX сторіччя метод проектів значно вплинув на роз­виток радянської педагогіки. Фактично на нього спиралась Декларація про єдину трудову школу 1918 року. З 1929 по 1932 рік метод проектів широко застосовувався у шкільній практиці, зокрема в Україні.

      Пізніше про нього забули на кілька десятиліть, оскільки методи навчання розглядались переважно як способи передавання знань. Лише в 60-ті роки XX століття у західноєвропейських країнах метод проектів пережив своє друге народження — під тиском студентських вимог радикально реформувати систему освіти, спрямувати її назустріч демократичним змінам та соціальним запитам суспільства.

   Пошук раціонального поєднання теоретичних знань та їх практичного застосування для вирішення конкретних проблем зробив цей метод попу­лярним. Його широко застосовують у навчальних закладах США, Англії, Німеччини, Нідерландів та ін., а з 90-х pp. — і в школах України.

    На сучасному етапі розвитку освіти висуваються нові вимоги до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів і педагогічної діяльності вчителів. Зміни в освітній політиці відбуваються на основі затвердженого постановою Кабінету Міністрів Державного стандарту 4-річної початкової школи і мають на меті формувати людину, яка хоче і вміє самостійно вчитися, яка вміє сприймати інформацію, працювати з інформацією, сортувати її, осмислювати, аналізувати, творити. Сус­пільство постійно розвивається, тому й обсяг знань постійно зростає. Отже, роль учителя полягає вже не в тому, щоб надати інформацію, а в умінні бути організатором її засвоєння, провідником  у лабіринті знань. Стратегічною метою діяльності вчителя є визначення шляхів перетворення дитини на суб'єкта власної життєдіяльності, який здатний самостійно розв'язувати проблеми, що стоять перед ним, саморозвиватися та самовдосконалюватися. Учитель спрямовує розумову діяльність учнів, залучаючи їх до діяльності через пізнання світу, і реалізує цим найважливіший принцип гуманної педагогіки, висловлений М.Монтессорі: «Допоможи мені зробити це самому».

    Дедалі більшої популярності у вчителів набувають активні методи навчання, серед яких — метод проектів.  Саме метод проектів найповніше забезпечує взаємодію учасників педагогічного процесу в умовах компетентнісно орієнтованого навчання, дає змогу визначити пріоритетну тему, мету та завдання, орієнтовані на нинішні та майбутні потреби, забезпечує чітку орієнтацію на кінцевий результат діяльності школи, спрямований на формування компетентної особистості, ство­рення єдиного освітнього та духовного середовища. Однією з головних ознак проектної діяльності є нетрадиційні функції учасників навчально-виховного процесу: вчитель виступає координатором, консультантом, носієм інформації, а учень – активним розробником та виконавцем проекту.

      На сучасному етапі відповідно до змістового та процесуального наповнення метод проектів розглядається як:

1) метод навчання, якщо він застосовується на окремому етапі на­вчальної діяльності як комплекс дидактичних прийомів, спрямованих на досягнення освітньої мети в межах певної організаційної форми;

2) форма організації навчання, якщо узгоджена діяльність учителя й учнів здійснюється за встановленими етапами і в певному режимі (наприклад, уроки-проекти);

3) педагогічна технологія, якщо це комплексний інтегративний процес, який передбачає цілепокладання, планування, відповідну ор­ганізацію, реалізацію

цілей за допомогою адекватних методів і форм, аналіз результатів.

      У будь-якому випадку, метод проектів — це педагогічна система, яка має певну сукупність взаємопов'язаних засобів і процесів, необхід­них для створення організованого та цілеспрямованого педагогічного впливу на формування особистості учня.

   На практиці метод проектів розглядається як інновація, метою якої є створення для дитини умов, за яких вона оволодіє вмінням активно здобувати, оновлювати та розвивати свої знання, зможе їх творчо за­стосувати.

      Метод проектів підтримується багатьма дидактичними принципами,

з-поміж яких виділимо наступні:

·  принцип активності (цілеспрямоване активне сприймання учнями проблеми проекту, її переосмислення та розв'язання);

· принцип продуктивності (прагматична спрямованість діяльності на отримання суб'єктно чи соціально ціннісного результату);

·    принцип технологічності (виконання взаємозумовлених навчаль­них дій у чітко визначеній послідовності);

·    принцип саморозвитку (створення розвивального середовища, у якому в результаті реалізації учнями поставленої мети будуть започат­ковуватись нові проекти);

·     принцип опори на суб'єктний досвід учнів (урахування досвіду учня, набутого в процесі сприймання і розуміння ним навколишнього світу);

·  принцип зв'язку дослідження з реальним життям (використання навколишнього середовища як лабораторії, в якій відбувається процес пізнання);

·       принцип співробітництва й партнерства (об'єднання ресурсів і зусиль задля досягнення спільної мети).

   Для шкільної освіти метод проектів становить інтерес передовсім як спосіб організації проектної діяльності учнів.

Проектна діяльність — похідна від методу проектів категорія—у педагогіці розглядається у двох аспектах:

1) як процес розробки окремими педагогами або колективами вчи­телів цілей і конструктивних схем їх досягнення, теоретичних моде­лей — навчально-виховних програм і методик застосування;

2) як проектна діяльність учнів — складова навчальної діяльності, підпорядкована певним організаційним засадам.

       За своєю суттю проектна діяльність учнів є засобом їхнього на­вчання, розвитку та виховання. У проектній діяльності у школярів розвиваються:

·   пізнавальні здібності (планування проектної діяльності, пошук шляхів розв'язання проблеми, вибір оптимальних способів і засобів діяльності, аналіз і синтез інформації);

·     креативне мислення (на всіх стадіях роботи над проектом);

·   дивергентне мислення (учень має подати якнайбільше ідей щодо розв'язання проблеми в межах теми проекту);

·    активність і самостійність (опис індивідуальної частини проекту, планування, дослідження, оцінювання, самостійний вибір форми пред­ставлення результату діяльності); 

- просторова уява (планування часу роботи над проектом, перед­бачення необхідних ресурсів, уміння оцінити та відібрати найбільш слушні ідеї);

·   критичне мислення (на всіх етапах проектної діяльності);

·  сенсомоторні навички (на етапі виготовлення освітнього продукту).

Крім того, в учнів формуються:

· навички вербальної та невербальної комунікації (в умовах ситуативно-ділового спілкування);

·    навички та прийоми роботи в колективі (виконання різних ролей у груповій роботі, взаємодопомога та взаємопідтримка учасників про­ектної діяльності);

·  навички емоційно-вольової сфери (на всіх етапах роботи над проектом);

·навички спілкування в соціумі (на етапі збору необхідної інфор­мації, під час презентації результату діяльності);

·вміння враховувати потреби навколишніх (під час планування та виготовлення продукту, який має соціально ціннісне або прикладне значення);

·вміння приймати оцінку інших (здійснення само- та взаємооцінювання проектної діяльності за визначеними критеріями).

      Проектну діяльність учнів варто розглядати як особливий вид на­вчальної активності, що полягає в мотивованому досягненні свідомо поставленої мети для створення навчальних проектів. Для початкової школи прийнятним є розуміння навчального проекту як навчально-пізнавального завдання для учнів, спрямованого на розв'язання про­блеми, пов'язаної зі створенням суб'єктивно чи об'єктивно цінного освітнього продукту.

    Виходячи з принципів, на яких будується проектна діяльність учнів, виділимо специфічні ознаки, притаманні навчальному проекту:

· наявність актуальної в дослідницькому або творчому аспекті проб­леми, для розв'язання якої необхідний інтегрований зміст;

·      значущість для учня передбачуваних проектованих результатів і потреба в розв'язанні проектної проблеми чи задачі;

·   самостійне виконання частини проекту (на певних етапах) або всієї проектної задачі;

·     використання учнем пошукових і дослідницьких прийомів роботи.

   Проектування — спосіб організації взаємодії учня та вчителя, який об'єднує змістовий, процесуальний та методичний компоненти процесу навчання під час створення проектів — поетапної практичної діяльності для досягнення поставлених завдань. Навчальне проектування зорієн­товане передусім на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групову, яку вони виконують упродовж визначеного часу. При цьому робота організується в кілька етапів:

I етап — організаційний.

   Повідомляється тема, форма проекту, завдання, план роботи. Усе це обговорюється в класі, учні вносять свої пропозиції. Проект може стати діяльністю всього класу, наприклад – видання класного журналу, або утворюється 4-6 груп і кожна з них готує свій варіант проекту, приміром, плакат про спорт, екологічну листівку.

II етап — підготовчий.

    Відбувається збір матеріалу, тобто звичайна робота з вивчення навчального матеріалу, із тренувальними вправами, з високим ступенем зацікавленості. Часто це пізнавальна робота.

III етап — проектна робота.                            

 Починається проектування «макета», опрацювання зібраної інформації, її коригування. На цьому етапі учні звертаються до довідників, словників, а також до вчителя для одержання додаткової інформації.

IV етап — оформлювальний.

   На цьому етапі відбувається остаточне оформлення об'єкта, малюван­ня, розфарбовування або друкування (зазвичай після уроків, удома).

V етап — презентація проекту

      Завершальний урок з теми, на якому кожна група представляє продукт своєї діяльності (альбом, плакат, журнал, книгу, газету), роз­повідає про нього, захищає свою ідею, зміст, відповідає на запитання «опонентів». Відбувається виставка проектів.

VI етап — підбиття підсумків.

   Це аналіз виконаної роботи, виявлення її переваг і недоліків, труд­нощів, само- і взаємооцінювання результатів, визначення побажань і планів на майбутнє.

     Помилки, яких можуть припуститися учні, учитель виправляє на З-4-му

       етапах.

  Робота над проектом досить трудомістка. Вона потребує культури спілкування та праці, високого рівня організованості. Під час роботи учні зазвичай вільно пересуваються класом, розмовляють між собою, з учителем. Отже, щоб не створювати зайвої метушні, усі повинні дотримуватися певних правил поведінки.

 Кожен етап потребує певного часу і має логічно закінчений зміст. Якщо етапи роботи над проектом розглядати як стадії навчального процесу, то можна побачити тут ті ж модулі, що й у звичайному блоці уроків.

Ось ще один зразок послідовності виконання проекту:

Етапи	Завдання	Діяльність учнів	Діяльність педагога
1. Поча­ток	Визначення теми, уточнення цілей, вихідного положення. Вибір робочої групи	Уточнюють інформацію. Обговорюють завдання	Мотивує учнів. Пояснює мету проекту. Спостерігає
2. Плану­вання	Аналіз проблеми. Визначення джерел інфор­мації. Визначення завдань і вибір критеріїв оцінювання результатів. Розподіл ролей у команді	Формулюють завдання. Уточ­нюють інформа­цію (джерела). Вибирають свої критерії успіху	Допомагає в аналізі й синтезі (на прохання). Спостерігає
3. Ухва­лення рішення	Збір та уточнення інформації. Обговорення альтернатив («мозковий штурм»). Вибір оптималь­ного варіанту. Уточнення плану діяльності	Працюють з інформацією. Проводять синтез і аналіз ідей. Виконують дослідження	Спостерігає. Консультує
4. Виконання	Виконання проекту	Виконують дослідження і працюють над проектом. Оформлюють проект	Спостерігає. Радить (на прохання)
5. Оці­нювання резуль­татів	Аналіз виконання проекту, досягнутих результатів (успіхів і невдач) і причин цього. Аналіз досягнення поставленої мети	Беруть участь у колективному аналізі проекту і самооцінюванні	Спостерігає. Спрямовує процес аналізу (як­що необхідно)
6.Захист проекту	Підготовка доповіді. Обґрунтування процесу проектування, пояснення отриманих результатів. Колектив-ний захист проекту	Захищають проект. Беруть участь у колективному оцінюванні результатів проекту	Бере участь у колективному аналізі й оціню­ванні резуль­татів проекту

           Форми презентації проектів можуть бути різні: усний журнал, конференція, виставка, тематичний збірник, спецвипуск газети, інфор­маційний бюлетень, заочна подорож тощо.

                Отже, проект — цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси дитини. Освоюючи технологію проектування, учні здобувають власний досвід інтелектуальної діяльності.

           Проектна робота забезпечує високу мотивацію. Учні пишуть і гово­рять про себе і свої інтереси, проводять невелику дослідницьку роботу, займаючи при цьому активну позицію.

          Проектна робота особистісно орієнтовна: вона або про учня, або для нього, вона передає його особисте ставлення і забезпечує його особисту діяльність. Кожен учень здатний знайти собі роботу, враховуючи свої здібності.

          Проектна робота має високу загальноосвітню цінність. З одного боку, вона вимагає найчастіше інтегративних знань, тобто знань з різних предметів, з іншого – розвиває ініціативність, незалежність, самостійність, уяву, дослідницькі навички, здатність трудитися індиві­дуально та у групі.

                Проектна робота, організована у визначений час, може бути комбі­нованою. «Проекти», тобто завдання, необхідні для проектної роботи, можуть тривати різний час: від уроку до навчального року. Зазвичай для виконання проекту потрібний час, що дорівнює кількості уроків, відведених на вивчення теми (до 16).      

          Типологія навчальних проектів залежить від цілей і задач навчання, отже, визначається кількома параметрами. За класифікацією, пропоно­ваною Є.Полат, розрізняють такі види навчальних проектів.

За домінуючою діяльністю:

·                  прикладні. Проектами передбачається розробка та виготовлення ви­робу, наділеного суб'єктивною новизною. Мета таких проектів — фор­мувати систему інтелектуальних, загальнотрудових і спеціальних знань,
умінь і навичок учнів, втілену в кінцевий продукт. Ці проекти мають
чітко визначену структуру взаємодії учасників, кожен з яких виконує
певну роль. Їх результат обов'язково втілюється в матеріальну форму,
він зорієнтований на життєві потреби самих учасників, спрямований на впровадження в практику. Їх зміст у початковій школі найчастіше пов'язаний з освітніми галузями «Технологія», «Здоров'я і фізична культура», «Людина і світ».

·                 рольові (ігрові). У проектах засобами гри імітуються соціальні або ділові форми поведінки в схожих з реальними ситуаціях. Їх учасники виконують ролі, зумовлені характером та змістом проектів. Метою цих проектів є оформити навчальний процес у вигляді ігрової діяльності та зімітувати суспільні відносини.

                 За формою рольові проекти аналогічні до симуляційної гри. Їх структура

залишається несталою до завершення роботи й залежить від діапазону реакцій учасників. Результати роботи намічаються на початку, проте повністю виявляються лише в самому кінці проекту. Рольові проекти доречно використовувати на уроках читання, основ здоров'я, громадянської освіти, трудового навчання.

·                 інформаційні (ознайомлювально зорієнтовані). Проекти пов'язані зі збором інформації про певний об'єкт чи явище, аналізом та узагаль­ненням фактів, ознайомленням з ними широкого загалу. Їх дидактичною метою є створити умови,

·              за яких учні самостійно знаходять інформацію, необхідну для розв'язання пізнавальних і практичних задач, отримують досвід роботи з різноманітними інформаційними джерелами — вер­бальними, друкованими, електронними, телекомунікаційними. Описані проекти більшою мірою задовольняють зміст предметів гуманітарного циклу. Продуктом проектної діяльності може бути атлас, альманах, стіннівка, електронна газета, репортаж, щоденник мандрівника, фо­товиставка тощо.

·                 мистецькі (творчі). Домінуючим аспектом проектів є вільний і нетрадиційний підхід до виконання, оформлення та презентації результату. Такі проекти дають змогу максимально враховувати мистецькі інтереси учасників. Їх метою є ознайомити школярів з культурним надбанням людства; розкрити й розвивати творчий потен­ціал особистості; розвивати презентаційні уміння і навички (уміння триматися перед аудиторією, використовувати під час виступу засоби наочності, елементарні артистичні навички); виховувати естетичний смак. Зазвичай такі проекти не мають сталої структури діяльності учасників — вона намічається й розвивається залежно від жанру кінцевого результату та його представлення. Результат може бути оформлений у вигляді сценарію, статті, виставки, рекламного про­спекту, літературного чи художнього твору тощо. Мистецькі проекти найчастіше використовуються в межах предметів естетичного циклу, в позаурочній та позакласній роботі.

·                 дослідницько-пошукові. Діяльність учнів спрямовується на вирі­шення проблеми, результат якої заздалегідь невідомий. Педагогічна мета цих проектів-формувати навички пошукової діяльності та навчального дослідження; розвивати уміння і навички самостійної діяльності з навчальним матеріалом. Проекти за своєю структурою наближені до досліджень і мають такі етапи: виявлення проблеми; фор­мулювання припущення; планування та розробка дослідницьких дій; збір інформації, її аналіз та узагальнення; спостереження, проведення експерименту; аналіз отриманих матеріалів; оформлення результату пошуку чи дослідження; публічна презентація проекту; рефлексія, висновки. Продуктом діяльності може бути публікація, довідник, карта, усна газета, колекція тощо.

За предметно-змістовим наповненням:

·                 монопредметні. Провідна проблема проектів вирішується в межах одного навчального предмета, хоча для її розв'язання залучаються знання з інших галузей. Такі проекти вимагають чіткого формулювання мети, методичних завдань, а також визначення компетентностей, яких у результаті мають набути учні.

·                міжпредметні. Зміст проектів має інтегрований характер — він охоплює кілька навчальних предметів. Такі проекти вимагають злагод­женої роботи творчих груп, чіткого визначення дослідницьких завдань, проведення проміжних звітів.

·                 надпредметні (позапредметні). Проекти інтегрують знання з різ­них галузей, у тому числі з тих, які не вивчаються в початковій школі. До їх організації можуть долучатися спеціалісти різного фаху.

За характером координації:

·                 з безпосередньою координацією — впроваджуються на початковій стадії ознайомлення учнів з проектною діяльністю; у ході всього проек­ту вчитель планує діяльність учнів, організовує виконання дослідження, допомагає знаходити необхідну інформацію, вчить опрацьовувати її, стежить за дотриманням визначених термінів виконання проекту, спіль­но з учнями організовує презентацію результатів, бере безпосередню участь в оцінюванні проектної діяльності.

·                 з прихованою координацією — застосовуються за умови наявності в учнів певного досвіду проектної діяльності; учитель виконує роль рівноправного учасника: більшу активність виявляє на початковому етапі проектування, а далі-

 консультує.

За характером контактів:

·                 серед дітей однієї вікової групи — найчастіше до складу учасників таких проектів входять учні одного класу.

·                 серед дітей різновікової групи — мають статус загальношкільних,
районних, міських, регіональних або міжнародних.

За кількістю учасників:

·                 індивідуальні. Проект виконується одним учнем. Учитель допо­магає скласти план діяльності, проводить індивідуальні консультації. Тему та проблему проекту формулює сам учень, і вона залежить від його інтересів та можливостей.

·                 парні. Проект виконують двоє учнів. Вони складають спільний план дій; визначають форму представлення результату; добирають творчу назву свого проекту; беруть активну участь в організації публічного захисту проекту.

·                 групові. Чисельність учасників визначається на етапі планування; вона залежить від загальної теми, провідної проблеми, а також від ба­жання учасників об'єднуватись за інтересами (чи особистими симпатія­ми). Робота в групі полягає в тому, щоб у процесі розробки навчального проекту учасники обмінювались власним досвідом, радились один з одним, вчилися знаходити спільні рішення. Учитель узгоджує діяльність груп учасників; гнучко підпорядковує її спільній темі та меті; проводить індивідуальні консультації, за потреби — надає допомогу. 

За тривалістю:

·                 короткотривалі — від двох до шести годин (або уроків);

·                 середньої тривалості — від тижня до місяця;

·                 довготривалі — від одного до кількох місяців.

       В основу роботи над навчальним проектом покладено взаємодію суб'єктів, яка полягає у спільній праці, пізнанні, спілкуванні. Учень є активним учасником проектної діяльності. Він визначає мету, відкриває нові знання, обирає шляхи розв'язання проблеми, експериментує, несе відповідальність за свою роботу. Вчитель — партнер учня у цій діяль­ності. Він допомагає визначити мету,

розкриває можливі форми роботи, рекомендує джерела отримання інформації, сприяє прогнозуванню результатів, допомагає оцінити роботу, створює умови для активності учня. Такий підхід дає змогу уникнути авторитарного впливу на осо­бистість дитини, встановлює та підтримує взаємні зв'язки суб'єктів у спільній діяльності, результатом якої є вияви активності, формування суспільно значущих потреб і зростання мотивації.

     Залежно від домінуючої в навчальному проекті діяльності її об'єктом може бути продукт, що має практичну або теоретичну цінність. Як прави­ло, така цінність суб'єктивна. З точки зору педагогіки, у проектній діяль­ності вищу вартість має не сам продукт, а власне досвід проектування.

    Відповідно до провідної мети проекту, об'єкт може досліджуватися за ознаками групи, структури, місця, функції, часу та властивостей. У процесі дослідження об'єкта розвиваються соціально значущі якості, компетентності та пізнавальні інтереси учня.

Особливості методики

    Оскільки у проектній діяльності відтворюються основні етапи навчально-пізнавального процесу, то, відповідно, домінуючими будуть такі групи методів:

·        методи первинного засвоєння змісту діяльності;

·         методи стимулювання і мотивації навчання;

·         методи відтворення певного способу діяльності та застосування прийомів проектної діяльності в процесі розв'язання задач;

·       методи оцінювання діяльності.

      Метою першого етапу роботи над навчальним проектом є засвоєння фактів або опис явища, яке буде досліджуватись. Провідним психо­логічним механізмом виступатиме асоціація, а домінуючими видами діяльності — сприйняття, осмислення та запам'ятовування. Відповід­ними методами при цьому будуть розповідь, репродуктивна бесіда, демонстрування, ілюстрація та ін. Вони активізують психічні процеси учня, сприяють первинному сприйняттю змісту роботи.

        Метою другого етапу — планування роботи — є створення навчаль­ного середовища, сприятливого для природного виникнення в учнів бажання брати участь у проектній діяльності, усвідомлення її задач, передбачення цілі задуму. Психологічними механізмами при цьому є механізми творчої діяльності (передбачення, прогнозування, висування припущень, перебирання альтернатив, уявне моделювання, інтуїтивне обґрунтування тощо). Засобами такої діяльності стануть методи стиму­лювання і мотивації навчання, а саме: навчальна дискусія, створення проблемної ситуації, «коло ідей», «мозковий штурм», метод висування і перевірки припущення, навчальне заохочення та ін.

    Поєднання на цьому етапі репродуктивних та інтерактивних ме­тодів забезпечує в умовах розвивального навчання перехід кількісного накопичення

відомостей і фактів у нову якість — уміння застосову­вати засвоєні прийоми в процесі подальшої пошуково-дослідницької діяльності.

     Метою третього етапу роботи над навчальним проектом є відтворен­ня певного способу діяльності в процесі розв'язання сформульованих задач. Провідним психологічним механізмом є механізм продуктивної діяльності, а домінуючою групою методів — методи застосування прийомів діяльності. До них належать частково-пошуковий метод, дослідницький, навчальний експеримент, аналіз нової інформації, порів­няння фактів, навчальне моделювання та конструювання, комбінування способів розв'язання проблеми, ділова гра, взаємонавчання тощо. Їх головною функцією є підготовка та розробка необхідних ресурсів для проведення індивідуальної чи групової роботи; організація активної пошукової (дослідницької) та продуктивної діяльності учнів у нових умовах; створення розвивального освітнього середовища, яке ініціюватиме творчий процес у всіх учасників навчальної ситуації.

      Метою завершального етапу роботи над навчальним проектом є оцінювання діяльності учасників. Провідним психологічним механіз­мом діяльності—рефлексією — визначається відповідна група методів контролю за

результатом і самоконтролю. Перший з них передбачає підсумкові, констатувальні дії. Не заперечуючи самостійне значення цього методу, зауважимо, що діяльність залишається незавершеною, якщо далі не йде оцінка й самооцінка, що особливо важливо в проек­тній діяльності.       

Спектр задіяних у проектній діяльності методів не обмежується зазначеними. Аналіз досвіду організації проектної діяльності молодших школярів свідчить про те, що на кожній стадії роботи над проектом обирається основний метод (спосіб діяльності), решта — доповнюють його.

    Організація проектної діяльності передбачає використання на кож­ному її етапі одночасно з методами різноманітних інформаційних, інструментальних та інших засобів. Так, на етапах організації і планування проекту ефективними є ідеальні об'єкти: образні уявлення, знакові моделі, розумові експерименти. Процедура пошуку інформації та збору матеріалу на етапі реалізації проекту супроводжується використанням водночас з ідеальними інформаційних (паперові, електронні, оптичні тощо), механічних (прилади, інструменти) та природних (натуральні об'єкти, препарати, колекції тощо) засобів.

                Долучаючись до проектної діяльності, її учасники набувають знань, які за дидактичним значенням виходять за межі окремого навчаль­ного предмета, а за своїм особистісним сенсом — за межі звичного шкільного середовища, пов'язуючи учнів з реальними соціальними проблемами.

Зміст діяльності учасників проекту на кожному його етапі.

I етап.    Організація проекту.

                Етап визначення вчителем стратегії діяльності, яка полягає у виборі виду і теми проекту, формулюванні провідної проблеми та дидактич­ної мети. До роботи на цьому етапі молодші школярі переважно не долучаються.

Обираючи тему проекту, вчителю варто орієнтуватись на такі критерії:

-                                       чи дійсно серйозно захопить учнів пропонований проект;

-                                       чи піддаватиметься він успішній реалізації з їхнього боку;

-                                       чи буде мати практичний, особистісно чи соціально значущий результат;

-                                       чи зумовить виконаний проект у процесі його реалізації подальшу серію проектів.

II етап.      Планування проекту.

      Етап організації проектної діяльності учнів. Учитель ознайомлює дітей із загальною темою навчального проекту та стимулює виникнен­ня інтересу до неї; окреслює коло проблемних питань та зорієнтовує учнів на усвідомлення задуму проекту; допомагає вжитися в ситуацію та виділити низку проблем, які цікавлять учнів; скеровує на можливі шляхи розв'язання проблеми та ймовірний результат діяльності, до­помагає у плануванні.

      Після такого «занурення» в проект організовується активна спільна (чи індивідуальна) проектна діяльність учнів. Для цього, за бажанням учасників, утворюються творчі групи й обирається напрям діяльності, який узгоджується із загальною темою та ідеєю проекту. Учасники визначаються із формою представлення результатів.

     На цьому етапі ініціатива переходить до учнів. Це зумовлено тим, що виконання певних завдань за прямою вказівкою вчителя може не відповідати нахилам та бажанням дітей.

На цьому ж етапі визначаються критерії оцінювання діяльності учасників.

III етап.       Реалізація проекту.

         Характер діяльності учасників — інформаційно-операційний. Учні з допомогою вчителя визначають можливі джерела інформації, самостійно збирають необхідний матеріал, безпосередньо виконують поставлені завдання проекту. Педагог займає позицію консультанта, а за потреби — координатора; він спрямовує пошукову діяльність школярів в оптимальному напрямі.        Самостійна пошукова робота підпорядкована певній логіці та здійснюється за таким алгоритмом:

·       усвідомлення проблеми власного пошуку;

·     з'ясування незрозумілих питань;

·     спостереження, збір фактів, доказів;

·       аналіз та узагальнення зібраних даних;

·     узгодження виконаної роботи із запланованою;

·    висновки.

  Проведене учнями дослідження завершується застосуванням набу­тих знань у практичній роботі. Її результатом повинен бути реальний освітній продукт, що має суб'єктивну або об'єктивну цінність. Отри­мавши його, учні дають відповіді на такі запитання:

- Які знання знадобилися в практичній роботі?

- Який особистий досвід змогли використати? Який новий досвід отримали?

- Що змінилося в результаті виконання проекту?

- Що покращили для себе чи для інших людей?

IV етап. Підсумок проекту.

                На завершальному етапі розробки проекту передбачається оформ­лення й презентація його результату, аналіз та оцінювання проектної діяльності учасників. Важливість цього етапу пояснюється тим фактом, що кожна справа має бути доведеною до кінця. Відчуття завершеності виникає в учнів під час представлення результату проекту.

      Педагогічна цінність підсумкового етапу полягає не у виявленні якості виконаного продукту, а в ході самої діяльності. Учителя передусім цікавить, як

працювали діти, як змогли реалізувати свої можливості, якою мірою виявили свою самостійність, яких нових знань і вмінь набули. Для учнів цей етап пов'язаний із демонструванням зростання своєї компетентності.

 Підвищення інтересу учнів до навчання за допомогою методів проекту 

      Проектна діяльність безпосередньо впливає на розвиток учня. Для кожного вчителя є незаперечним той факт, що навчальні досягнення молодшого школяра перебувають у тісному взаємозв'язку з особли­востями його пізнавальних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, уваги, уяви, мовлення).

                Велике значення для розвитку пізнавальних процесів мають зовнішні та внутрішні мотиви учня. Досвід роботи та педагогічні спостереження дають підставу стверджувати, що у переважної більшості молодших школярів яскраво виражені зовнішні мотиви, які виявляються в їхній допитливості, прагненні бути дорослими, активному сприйнятті всього нового й незвичного. Ці мотиви спонукають учнів також до розробки навчальних проектів. Однак майже не задіяними при цьому залишають­ся внутрішні мотиви. Це, зокрема, почуття обов'язку, бажання вчитися, любов до книги, пізнавальні інтереси, потяг до самоосвіти, прагнення до успіху тощо.

      Таким чином, перед педагогом виникає проблема відшукати такий

механізм, щоб друга група мотивів стала домінуючою у навчальній діяльності учнів.

      Так, О. Савченко серед усіх мотивів навчальної діяльності цент­ральним і найсильнішим називає мотив, в основі якого — пізнавальний інтерес. На думку вченого, пізнавальний інтерес є найзначимішим з-поміж пізнавальних мотивів, він виникає й зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуального напруження та самостійної діяльності.

      Пізнавальні інтереси порівняно з іншими мотивами мають низку переваг, а саме: вони раніше й легше усвідомлюються дитиною; це кон­кретний і реальний імпульс для навчання; вони доступні для виявлення та спостереження; їх можна розвивати в будь-якому шкільному віці.

      Навчання, підкріплене пізнавальними інтересами, має активний, дієвий характер. Активізуються розумові процеси учня, у нього з'являється прагнення до пошуку, до дослідження. Пізнавальні інтереси виявляються через певні емоції або емоційні стани: здивування відкрит­тям, очікування нового, піднесення у процесі учіння, інтелектуальна радість. Вольові прояви пізнавального інтересу пов'язані з ініціативою учня, самостійністю у здобутті знань, пошуком шляхів розв'язання навчальних завдань.

      Пізнавальний інтерес слід відрізняти від цікавості, яка переважно не має тривалого ефекту, іноді супроводжується вибухом емоцій, проте не активізує розумову діяльність. Істинний інтерес до пізнання виникає у тих випадках, коли воно пов'язане з вирішенням проблеми.

      Ефективним засобом розвитку пізнавальною ін­тересу молодших школярів є метод проектів. Водночас : якщо проектна діяльність буде застосовуватись у навчально-виховному процесі лише як елемент цікавості чи розваги, то її наслідком не стане розвиток пізнавальних інтересів учнів. Хоча елемент зацікавлення має бути присутнім у такій діяльності як один із її стимулів.    

Розробка навчального проекту, як і будь-яка нова форма роботи, викликає в учнів певне здивування чи цікавість. Цікавість є початковою стадією пізнавальної спрямованості особистості учня. На цьому етапі вона безпосередньо пов'язана не зі змістом діяльності, а з емоційною реакцією на новизну ситуації, подразники, з якими стикається учень у процесі активної взаємодії з предметами та явищами навколишньої дійсності. Цікавість не виходить за межі відображуваного —це простий вияв дослідницького рефлексу. На стадії первинного ознайомлення з проектною діяльністю причинами цікавості можуть бути аргументи вчителя, манера його поведінки, його ентузіазм та зацікавленість у справі, наочні посібники, досвід діяльності інших учнів тощо.

   На основі цікавості виникає допитливість — прагнення дитини проникнути за межі побаченого. На відміну від цікавості, допитливість пов'язана зі змістом проектної діяльності й виявляється у прагненні пізнати об'єкт своєї уваги. Для допитливості характерне прагнення до пізнання глибших зв'язків і відношень. Вона виявляється у формі загального інтересу до всього, з чим доводиться зустрічатися дитині. Безпосередній інтерес до нових фактів і явищ переростає в інтерес до пізнання істотних властивостей предметів і явищ, до встановлення причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей.

     Таким чином формуються зовнішні мотиви, які у подальшому пород­жують інтереси, що характеризуються прагненням розв'язати можливі проблемні питання на практиці. Саме на цій стадії розвитку пізнавальних інтересів найповніше виявляється їх властивість — бути рушійною силою діяльності, і стає можливим залучення учнів до самостійної розробки навчальних проектів. Об'єктивно це виявляється у захопленні учня спра­вою, в потребі творчого застосування знань, їх поповнення.

   Для ефективності формування та розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів у навчальній діяльності необхідні відповідні умо­ви, а саме:

·    різноманітність чуттєвого досвіду;

·  усвідомлення учнем особистої та суспільної значущості знань;

· надання можливості переживати успіх у роботі, наявність пози­тивної емоційної атмосфери;

· помірна складність і посильність завдань;

·  опора на попередній досвід учня;

·    активний, продуктивний і творчий характер діяльності;

·    сформованість провідних прийомів навчальної діяльності.

Визначені умови цілком можна забезпечити засобами проектної діяльності, оскільки вони тотожні ознакам навчального проекту. Отже, у процесі цієї діяльності, де у єдності виступають внутрішні чинники осо­бистості учня (свідомість, бажання, цілеспрямованість тощо) і зовнішні фактори, можуть виникати та розвиватися пізнавальні інтереси.

   Вчені виділяють три групи проявів пізнавальних інтересів учня у навчальній діяльності: інтелектуальна активність, характер самостійної діяльності та емоційні реакції. Ці прояви виявляються у відповідних актах поведінки. У процесі проектної діяльності вони будуть мати таке вираження:

           1) інтелектуальна активність учня:

·   довільне залучення до процесу обговорення задуму проекту та його проблеми;

 · бажання взяти участь у спільному з учителем чи товаришами плануванні діяльності;

·  наявність внутрішнього плану дій;

· обмін інформацією, отриманою з різноманітних джерел;

·консультації у вчителя в процесі самостійної творчої діяльності з метою розширити сферу пошуку необхідної інформації, виявити альтернативні способи розв'язання завдання проекту, удосконалити кінцевий продукт діяльності тощо;

·   готовність відповідати на запитання під час презентації проекту.

2) характер самостійної діяльності:

·  ініціативність і самостійність під час планування діяльності;

·     оперативна мобілізація сил для розв'язання проектного завдання;

· зосередженість на власній діяльності щодо вирішення проблеми;

·  намагання розв'язати завдання самостійно;

· завзятість та наявність бажання подолати перешкоди;

· намагання завершити розробку проекту згідно з визначеним планом;

·   виявлення бажання розробити інший проект;

3)  емоційні реакції учня:

·емоційне піднесення у процесі діяльності, радість відкриття нового;

·адекватні емоційні прояви щодо спільної роботи над проектом, отриманого результату, набутого досвіду, а також вираження емоцій стосовно роботи інших учасників проекту;

·позитивна (чи негативна) реакція на завершення проекту;

·    відчуття особистої значущості від долучення до нового виду діяльності.

       Головним джерелом розвитку пізнавальних інтересів учнів мо­лодшого шкільного віку є зміст навчального матеріалу, організація пізнавальної діяльності та взаємодія з учителем. Дані дослідження Г. Щукіної доводять, що у формуванні і розвитку пізнавальних інтересів учнів «неможливо віддати перевагу одному джерелу, оскільки всі вони  мають глибоку значущість; більше того, вони різнопланові й одне джерело ніколи не може замінити інше».

     У процесі проектної діяльності як окремого виду навчання, що органі­зовує та спрямовує пізнавальну активність учня, зосереджуються важливі умови і можливості прямого й опосередкованого впливу на пізнавальні інтереси. Так, у змістовому наповненні проекту можна виділити такі чинники, що стимулюють інтерес: новизна й оригінальність матеріалу, широкий спектр відомостей з різноманітних джерел інформації (у тому числі й таких, що виходять за межі навчальної літератури), сучасні досягнення науки, практична спрямованість (вжитковість) матеріалу тощо.

  Ознайомлюючись у процесі розробки проекту з новими фактами, подіями, отримуючи нову й цікаву інформацію, учні відчувають подив, переживають радість відкриття. Відомості науково-популярного харак­теру привертають особливу увагу — вони дають школяреві можливість відчути себе дослідником, тим самим підвищуючи престиж пошукової діяльності. Здатність бачити можливість для застосування знань у повся­кденному житті також є актуальною для розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів, оскільки діти цього віку не мають достатнього досвіду, аби самостійно оцінити значущість навчального матеріалу. Така здатність власне і є показником розумового розвитку учня, вона свідчить про активність процесів спостереження, уяви, мислення.  

  Важливим стимулом розвитку пізнавальних інтересів є безпосередня активна діяльність. Характерні особливості проектної діяльності ство­рюють широкі можливості для формування в учнів умінь, пов'язаних із самостійним освоєнням нових знань. Вони виявляються у розмаїтті форм самостійної роботи, оволодінні новими способами пізнавальної діяльності, проблемному підході, елементах пошуку або дослідження, творчому характері діяльності.

  Логіка проектної діяльності виключає надання учням знань у готово­му вигляді. Натомість створюються умови для самостійної пізнавальної ініціативи учня, що спричинює актуалізацію у свідомості, відчуттях і мотивах суперечностей між наявним та бажаним рівнем знань і вмінь.

     Отже, у процесі проектної діяльності створюються умови для роз­витку пізнавальних інтересів. На цій основі й можуть сформуватися внутрішні мотиви учіння, які впливатимуть на різноманітні сфери пізнавальної діяльності учнів.

Ознайомлення дітей з проектною діяльністю

   Ознайомлення учнів із проектною діяльністю відбувається в процесі самої діяльності. Варто пам'ятати, що однією з умов організації робо­ти над навчальним проектом є опора на досвід дитини — сукупність отриманих протягом життя умінь, знань і навичок.

    Із усього розмаїття життєвого досвіду для проектної діяльності найбільш цінними є такі якості:

·    здатність молодшого школяра виявляти активність у різноманітних видах діяльності;

· уміння виявляти свої бажання, інтереси, проблеми та узгоджувати їх з іншими у процесі спільної діяльності;

·  готовність до спілкування, доброзичливість у стосунках з іншими людьми;

саморегуляція поведінки, уміння оцінювати власні дії.

   Ці та інші якості вчитель враховує під час планування навчального проекту та в процесі його реалізації.

   Однак, якщо педагогічною метою організації проектної діяльності є формування в учнів особливого виду культури діяльності, цей процес варто здійснювати за такими етапами:

I етап — аналітичний.

  Узгодження традиційних методичних та дидактичних засобів і прийомів із цілями та завданнями проектної діяльності:

· активізація внутрішніх ресурсів учнів шляхом наближення до реальної соціокультурної діяльності;

·       переорієнтація на суб'єктну активність учнів;

·   розширення уявлень учнів про способи навчальних дій;

·     забезпечення інтегрованого підходу до формування знань.

II етап – змістово-процесуальний.

   Залучення до системи навчан­ня інтерактивних методів, які застосовуються в проектній діяльності: навчальне дослідження, робота з інформацією, уявне моделювання, мозковий штурм, навчальний експеримент, рольова гра тощо.

ІІІ етап — креативно-рольовий.

    Поступовий перехід учителя на позицію консультанта та партнера в діяльності. Визначення та реалі­зація на практиці змістових зв'язків між навчальним, особистісним і соціокультурним аспектами розвитку учня шляхом безпосереднього долучення до проектної діяльності.

ІV етап — оцінювально-рефлексивний.

  Оцінювання продуктив­ності проектної діяльності за такими критеріями:

·              рівень розуміння учнями сутності проектної діяльності;

·              рівень якості виконання завдань у навчальному проекті;

·              рівень активності та творчості;

·         рівень функціональної грамотності (уміння переносити знання, набуті в процесі розробки проекту, в реальну практику).

Як навчити дітей планувати роботу над проектом? 

   Навчальний проект для учнів — це можливість щось зробити само­стійно чи з товаришами; це нова й незвична діяльність, що допомагає виявити свої нахили і здібності, самоствердитися, застосувати свій життєвий досвід; це дослідження; це корисна справа, пов'язана з ви­готовленням потрібної речі, яку можна публічно продемонструвати; це нові відкриття й нові знання; це просто цікаво, тому що незвично.

  В основі кожного навчального проекту має лежати близька й актуаль­на для учнів проблема. Саме вона мотивує діяльність, спрямовану на її розв'язання (нагадаємо, що в період виникнення методу проектів як пе­дагогічного явища він мав іншу назву — метод проблем). Учасники ніби відштовхуються від проблеми, організовуючи діяльність. Обов'язковою складовою структури проектної діяльності є етап планування.

      Плануючи діяльність учнів, учитель з'ясовує для себе такі пи­тання:

1.            Для чого створюється цей проект?  Чи існує потреба в даній си­туації саме в такій формі роботи?

2.                       Що потрібно створити в результаті? Як це буде використовува­тись?

3.  Чи зрозумілою для учнів буде висунута проблема? Чи доступною для розв'язання буде вона? Чи зацікавить вона дітей?

4.  Яким має бути проект для того, щоб відповідати всім методичним і організаційним вимогам?

5.  Хто буде учасником проекту? Якою мірою кожен з учасників зможе втілити задум?

6.    Які знання й уміння потрібні учням для роботи над проектом? Якими новими знаннями й уміннями вони оволодіють у процесі діяль­ності? Як краще організувати цей процес?

7.                       Що необхідно підготувати до початку діяльності учнів?

    Учні як активні учасники навчального проекту беруть безпосередню участь у плануванні діяльності. Враховуючи вік молодших школярів, учитель допомагає складати план за такими питаннями:

1.                         Чому це важливо особисто для мене? (Мотивація діяльності)

2.                         Навіщо я буду працювати над проектом? (Мета діяльності)

3.                         Що для цього я зможу зробити? (Завдання діяльності)

4.                         Як я буду це робити? (Способи діяльності)

5.                         Що мені буде потрібно для роботи? (Засоби діяльності)

6.                         Що я отримаю в результаті? (Результат діяльності)

Як оцінювати навчальні проекти? 

     Оцінювання в проектній діяльності — це процес співвіднесення ходу діяльності та її результату з визначеним еталоном. Воно має для учня стимулюючий характер, оскільки підсилює та конкретизує мотиви його діяльності, сповнює вірою в свої сили, сподіваннями на успіх.

   Оскільки через оцінювання здійснюється соціальний вплив на діяльність школяра, дуже важливо правильно його організувати. На початку роботи над проектом потрібно пояснити учням, що голо­вною метою майбутньої діяльності є не отримання високої оцінки, а досягнення позитивного результату в розв'язанні певної проблеми. Як зазначав С. Рубінштейн, «там, де оцінка стає самостійною метою суб'єкта, до якої він йде, минаючи мету самої діяльності, де установка на оцінку змішує мету, в діяльності виникають певні порушення та відхилення».

    У проектній діяльності зазвичай використовують як зовнішнє оці­нювання (оцінка вчителя чи інших учнів), так і самооцінювання. Для успішного оцінювання учню необхідно оволодіти такими вміннями:

·   визначати предмет оцінювання, тобто виділяти те, що буде оці­нюватись;

·   встановлювати критерії оцінювання;

·    зіставляти предмет оцінювання з еталоном за критеріями;

·  будувати оцінні судження.

       Щоб оцінка сприяла активності та ініціативності самого учня, пот­рібно надати йому відповідний інструментарій — критерії. Як відомо, в проектній діяльності не існує визначених універсальних критеріїв оцінювання. Вони виробляються спільно всіма учасниками, тобто вчителем і учнями. При цьому береться до уваги не кінцевий продукт діяльності, а сам процес роботи над проектом (виняток становлять прикладні проекти, в яких під час оцінювання враховується якість результату за технологічними параметрами). Важливим моментом є те, що оцінка в проектній діяльності обов'язково повинна мати сти­мулюючий характер.

    Критерії оцінювання діяльності учасників визначаються на етапі планування проекту. Вони мають бути зрозумілими та реальними для молодших школярів (наприклад, чи брав участь у плануванні діяльності; чи висловлював пропозиції щодо розв'язання проблеми; наскільки самостійно працював над проектом; якими джерелами інформації користувався; як оформив результат роботи; чи допомагав іншим учасникам; чи є користь від отриманого результату тощо). Критеріїв має бути небагато.

      У проектній діяльності перевага надається самооцінюванню. Важливою умовою самооцінювання є усвідомлення учнем завдання аналізу своїх дій, поведінки, результату. Допоміжними питаннями для самооцінювання можуть бути такі: чи впорався із завданням? Чи все робив самостійно? Чи були труднощі в роботі? Чого нового навчився? Як можна по-іншому розв'язати поставлену проблему?   

Як провести урок у формі проекту? 

          Як відомо, метод проектів у педагогіці розглядається з різних по­зицій: і як окремий метод навчання, і як педагогічна технологія, і як форма організації навчальної діяльності. Для початкової школи більш прийнятним є застосування методу проектів як особливої форми ор­ганізації навчання, де діяльність учителя й учнів будується відповідно до етапів навчального проекту.

       Під час визначення стратегії майбутнього навчального проекту вчитель обирає вид заняття — урок-проект, екскурсія, вистава, фести­валь, відеопроект, виставка тощо. Зауважимо, що з-поміж наведених прикладів найскладнішим для підготовки та проведення є урок-проект. Водночас, як засвідчують спостереження, вчителі частіше вдаються саме до нього (напевно, тут спрацьовує статус уроку в нашій освіті як основної форми організації навчання).

         Щоб полегшити підготовку уроку- проекту:

1.          Оберіть для проектної діяльності таку навчальну тему, в змісті якої діти зможуть виділити актуальну для себе проблему (наприклад, під час вивчення табличного множення чисел може виникнути про­блема «Як легше запам'ятати таблицю множення?», звідси випливає задум проекту — відшукати цікаві способи легкого запам'ятовування таблиці множення; тема «Кімнатні рослини» спонукає до розв'язання проблеми «Які рослини будуть безпечними та корисними у класній кімнаті?», звідси задум проекту — з'ясувати, які рослини варто тримати у шкільному приміщенні).

2.        З'ясуйте, чи зможете протягом 40 хв розробити з учнями проект за всіма етапами. Реально, якщо це будуть монопредметні проекти прикладного чи інформаційно-ознайомлювального характеру.

3.    Поміркуйте, чи посильним для учнів буде цей проект, чи мають вони достатній досвід для самостійної діяльності (нагадаємо: якщо кожен крок у проекті буде керуватися вчителем, це буде не проект, а просто виконання завдання вчителя).

4. Визначте дидактичну мету проекту (які нові знання та вміння потрібно засвоїти учням, яким має бути результат і яке в нього буде застосування).

5.   Підготуйте заздалегідь всі необхідні засоби (інформаційні, тех­нічні, природні тощо).

6. Чітко сплануйте діяльність усіх учасників проекту. Для цього можна скористатися такою схемою:

·   Мотиваційний етап. Учитель повідомляє тему та задум проекту, створює позитивний емоційний фон для роботи. Учні обговорюють задум, пропонують власні ідеї.

·   Етап планування діяльності. Вчитель і учні спільно формулюють завдання проекту, складають план їх розв'язання, визначають критерії оцінювання, узгоджують способи діяльності.

·   Інформаційно-операційний етап. Учні добирають потрібний ма­теріал, опрацьовують його, безпосередньо виконують проект. Учитель координує діяльність учнів, за потреби допомагає.

·   Рефлексивно-оцінювальний етап. Учні демонструють отрима­ний результат; разом з учителем аналізують і оцінюють діяльність; з'ясовують, як по-іншому можна було б розв'язати проблему та як покращити отриманий результат.

 Результати проектної діяльності як творчої співпраці вчителя та учнів

Учитель	Співпраця	Учні
Підвищення професійної майстерності. Зацікавлення учнів своїм предметом. Посилення інтересу до навчання. Залучення учнів до пошуку, дослідження. Відчутність реальних результатів своєї праці. Задоволення в інтелектуальному розвитку.	Творча самореалізація  Задоволення потреби в саморозвитку та самовдосконаленню. Заміна авторитарного стилю спілкування демократичним. Проект як складник синергетичної моделі освіти.	Поглиблення змісту навчального матеріалу. Розвиток когнітивної сфери. Розвиток навичок мислення високого рівня. Розвиток креативних здібностей. Творче застосування знань. Свобода вибору. Уміння працювати в команді. Підготовка до олімпіад , конкурсів, науково-дослідницької діяльності.